Українська влада незаконно блокує православні ЗМІ та офіційні сайти УПЦ
Незаконні державні блокування ЗМІ та офіційних сайтів УПЦ
З 16 грудня 2023 року православні ЗМІ, що висвітлюють життя Української Православної Церкви, почали зазнавати незаконних блокувань з боку Служби безпеки України.
Таємна поліція кілька разів видавала наказ Державній службі спеціального зв'язку щодо блокування доменів православних медіа і навіть офіційного сайту Української Православної Церкви.
Ці накази не були обґрунтовані рішенням суду і можуть розглядатися як позасудова розправа та цензура з боку української влади.
16 грудня 2023 року Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України опублікувала розпорядження, згідно з яким в Україні має бути заблокований ряд ресурсів, зокрема — сайт Союзу православних журналістів.
Документ опубліковано на сайті Національної комісії зі зв'язку. Блокування здійснюється у відповідь на звернення СБУ.
СПЖ — інформаційний ресурс, що працює в Україні з 2014 року і висвітлює життя Української Православної Церкви.
У документах, наданих Державною службою, не пояснюються причини та мотивація блокування домену інформаційного ресурсу.
5 квітня 2024 року з'явилася інформація про блокування цілої низки ЗМІ, які висвітлюють життя та діяльність Української Православної Церкви.
Перестали відкриватися сайти: Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ (news.church.ua), новий домен СПЖ (spzh.media), «Православне життя» (pravlife.org), Розколам.нет (raskolam.net).
Інтернет-провайдери блокують перехід повідомленням такого змісту:
«СТОРІНКУ ЗАБЛОКОВАНО! Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та/або рішенням РНБО веб-ресурс заблоковано».
16 листопада 2024 року редакція СПЖ повідомила про чергове блокування домену свого сайту за наказом СБУ.
Сайт СПЖ, а також сайт інформаційного ресурсу Діалог.тут знову заблокували за розпорядженням Держслужби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Було заблоковано новий домен СПЖ - spzh.life
10 січня 2025 року Держслужба спецзв'язку видала розпорядження постачальникам електронних комунікаційних послуг заблокувати сайт СПЖ в Україні.
Провайдери зобов'язані звітувати про блокування ресурсу spzh.eu повідомленням на пошту спецзв'язку. Блокування діє до закінчення або скасування воєнного стану.
Як повідомляє Держслужба спецзв'язку у своєму розпорядженні, блокування проводиться на вимогу СБУ.
Журналісти повідомляють, що це вже п'яте блокування ресурсу «Союз православних журналістів».
16.12.2023 було опубліковано рішення про блокування домену spzh.news
13.03.2024 – spzh.media
12.09.2024 – spzh.live
15.11.2024 – spzh.life
(Джерело: СПЖ)
У січні 2025 року юристи СПЖ направили ряду міжнародних правозахисних організацій повідомлення про порушення в Україні права на свободу слова шляхом блокування сайту «Союз православних журналістів», а також інших українських видань, що висвітлюють життя Української Православної Церкви.
У документі докладно викладено українські та міжнародні закони, які порушили представники української влади.
Видання опублікувало документ повністю.
«У липні 2024 року на території ЄС зареєстровано компанію «TEAM OF THE ORTHODOX JOURNALISTS (TOJ) LTD».
Основною діяльністю цієї компанії є публікація на своєму сайті в мережі Інтернет журналістських статей, що висвітлюють діяльність Української Православної Церкви.
Зокрема, у статтях порушуються питання захисту прав віруючих вільно сповідувати релігію, безперешкодно здійснювати релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Також висвітлюються проблеми порушення в Україні прав віруючих Української Православної Церкви, такі як насильницькі захоплення храмів представниками інших релігійних конфесій та радикалами, бездіяльність правоохоронних органів у зв'язку зі злочинами, вчиненими щодо віруючих.
Сайт компанії «TEAM OF THE ORTHODOX JOURNALISTS (TOJ) LTD» є популярним серед великої кількості читачів, які проживають на території України.
Водночас державними органами України встановлюються непропорційні обмеження свободи релігії та переконань.
Зокрема, Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій постачальниками електронних телекомунікаційних послуг 12.09.2024 видав розпорядження № 769/2574 про обмеження (блокування) доступу в Україні до доменів https://spzh.live/ru/ та https://spzh.live/ua/, якими користується Компанія.
Надалі були видані аналогічні розпорядження від 15.11.2024 № 920/2725 та від 10.01.2025 № 10/2811 про обмеження (блокування) доступу в Україні до доменів https://spzh.life/ru/ та https://spzh.eu, якими користується Компанія.
Підставою для таких дій є утиски Української православної церкви та переслідування православних журналістів. У цьому контексті зазначимо, що крім «TEAM OF THE ORTHODOX JOURNALISTS (TOJ) LTD» в Україні заблоковано офіційний сайт Української Православної Церкви, а також інших ресурсів, що висвітлюють життя УПЦ. Зокрема, «Dialog.tut», «Pravlife», «Raskolam.net».
Таке довільне втручання в журналістську діяльність суперечить як національному законодавству України, так і міжнародному праву.
Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
Згідно зі статтею 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про медіа» діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб'єктів у сфері медіа, зокрема вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності та повноти інформації, правомірності отримання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Цензура забороняється. Не допускається незаконне втручання в діяльність суб'єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, політичних партій, власників відповідних суб'єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Згідно зі статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх переконань, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Фатуллаєв проти Азербайджану»), у справах про втручання в право на свободу вираження поглядів необхідно визначити, чи було таке втручання необхідним у демократичному суспільстві.
Суд має визначити, чи були підстави, наведені національною владою для виправдання втручання, «відповідними та достатніми» і чи був вжитий захід «пропорційним переслідуваним законним цілям». Роблячи це, суд має переконатися, що національні органи влади, спираючись на прийнятну оцінку відповідних фактів, застосували стандарти, що відповідають принципам, втіленим у статті 10 Конвенції (справа «Шові та інші проти Франції»).
Як випливає з практики Європейського суду з прав людини («Фатуллаєв проти Азербайджану», «Хендісайд проти Сполученого Королівства»), з урахуванням пункту 2 статті 10 Конвенції, свобода вираження поглядів застосовується не лише до «інформації» або «ідей», які сприймаються прихильно або вважаються необразливими чи байдужими, але й до тих, що ображають, шокують або непокоять державу чи будь-який сектор населення. Такі вимоги плюралізму, толерантності та широкого кругозору, без яких не існує «демократичного суспільства».
У демократичному суспільстві важливо, щоб дебати з питань, що становлять суспільний інтерес, могли відбуватися вільно («Фатуллаєв проти Азербайджану»).
Суд також має виявляти максимальну обережність, якщо вжиті заходи або санкції, накладені національною владою, є такими, що перешкоджають пресі брати участь в обговоренні питань, що викликають законне суспільне занепокоєння («Фатуллаєв проти Азербайджану»).
Має місце порушення права на свободу вираження поглядів, коли журналістам забороняють висвітлювати питання, що становлять загальний інтерес (рішення у справі «Махмудов і Агазаде»).
Межі допустимої критики є ширшими щодо уряду, ніж щодо приватної особи або навіть політика. У демократичній системі дії або бездіяльність уряду мають підлягати прискіпливій перевірці не лише з боку законодавчої та судової влади, але й громадської думки. Крім того, домінуюча позиція, яку займає уряд, змушує його виявляти стриманість у зверненні до кримінальної відповідальності навіть у відповідь на невиправдані напади та критику своїх опонентів, особливо якщо доступні інші засоби (справа «Інкал проти Туреччини»).
У преамбулі до Декларації Комітету міністрів Ради Європи про права людини та верховенство права в інформаційному суспільстві визнається, що обмежений або відсутній доступ до інформаційних і комунікаційних технологій може позбавити людей можливості повною мірою здійснювати свої права людини.
У першому розділі Декларації зазначено, що свобода вираження поглядів, інформації та спілкування має дотримуватися як у цифровому, так і в нецифровому середовищі, і не повинна зазнавати обмежень.
У преамбулі Декларації про свободу спілкування в Інтернеті, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 28.05.2023, зазначено, що попередній контроль спілкування в Інтернеті, незалежно від кордонів, має залишатися винятком і що необхідно усунути перешкоди для індивідуального доступу до Інтернету.
Декларація передбачає, що державні органи не повинні шляхом заходів загального блокування та фільтрації позбавляти суспільство доступу до інформації в Інтернеті, незалежно від кордонів.
У Рекомендації 2008/2160(INI), прийнятій Європейським парламентом 26.03.2009, прямо зазначено, що держави повинні докладати зусиль для створення електронної демократії на основі повного доступу до Інтернету. Тому парламент рекомендував державам-членам засудити нав'язану урядом цензуру контенту, який можна знайти на інтернет-сайтах, і закликав їх забезпечити, щоб свобода вираження поглядів не зазнавала довільних обмежень з боку держави, та уникати будь-яких законодавчих або адміністративних заходів, що могли б мати обмежувальний ефект на всі аспекти свободи слова.
Комітет ООН з прав людини у своєму Загальному коментарі № 34 до статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права зазначив, що неприпустимо забороняти сайту або системі поширення інформації публікувати матеріали на тій підставі, що вони можуть містити критику уряду або політичної соціальної системи, яку підтримує уряд.
У зв'язку з викладеним просимо вжити відповідних заходів у межах Вашої компетенції для відновлення порушених прав.
Листа надіслано: Верховному комісару ООН з прав людини, Представнику ОБСЄ зі свободи слова, Amnesty International, Human Rights Watch, Human Rights House Foundation, Freedom House, The Netherlands Helsinki Committee, International Bar Association, The American Society of International Law, ARTICLE 19, The International Federation of Journalists (IFJ), Access Now, Committee to Protect Journalists, International Media Support, International Partnership for Human Rights, PEN International, Reporters without Borders, IFEX International Freedom of Expression Exchange, International Center for Journalists, The Electronic Frontier Foundation, The European Federation of Journalists (EFJ), Free Press Unlimited, The International Press Institute (IPI), Advox (project of Global Voices), The Independent Journalism Center (IJC), Index on Censorship, The World Association of News Publishers, SOCIEDAD INTERAMERICANA DE PRENSA, Open Media, U.S. Commission on International Religious Freedom, World Council of Churches, The International Association for Religious Freedom, International Christian Concern, Open Doors, The Christian Institute, ADF International, Christian Solidarity Worldwide, In Defense of Christians, Religious Freedom Institute».
Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на принципах політичного, економічного та ідеологічного різноманіття. Жодна ідеологія не може визнаватися державою обов’язковою. Цензура заборонена.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про медіа» діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб’єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності та повноти інформації, правомірності отримання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Цензура забороняється. Не допускається незаконне втручання у діяльність суб’єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій, власників відповідних суб’єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно здійснювати самостійно або колективно релігійні обряди та ритуали, вести релігійну діяльність. Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.
Згідно зі статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх переконань, отримувати та передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади та незалежно від кордонів.