Доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини
Доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини
Управління Верховного комісара ООН з прав людини регулярно фіксує порушення прав віруючих та духовенства УПЦ з боку української влади.
Практично кожна публічна доповідь, яку подає організація, містить задокументовані факти злочинів, скоєних проти православних християн.
І особисто Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк, і незалежні правозахисники з мандатом ООН неодноразово виступали з критикою тоталітарних практик української влади.
Моніторингові місії ООН фіксували рейдерські захоплення храмів УПЦ активістами ПЦУ, порушення прав віруючих з боку представників влади, а також критикували Закон України №3894, більш відомий як закон про заборону УПЦ.
24 березня 2023 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 серпня 2022 — 31 січня 2023 року».
Розділ «Резюме»
Ст. 3 п. 16
Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) задокументувало обшуки, проведені СБУ як «заходи безпеки» у кількох монастирях, офісах, навчальних закладах та іншому майні Української православної церкви (УПЦ).
УВКПЛ ООН висловлює стурбованість тим, що дії влади щодо УПЦ можуть мати дискримінаційний характер.
УВКПЛ ООН також нагадує про необхідність забезпечення того, щоб усі особи, яким пред'явлені кримінальні звинувачення, мали повний спектр невід'ємних прав на справедливий судовий розгляд».
Розділ «Свобода віросповідання чи переконань»
Ст. 31 п. 110, 111, 112, 113.
Протягом звітного періоду в парламенті було зареєстровано три законопроекти у цих напрямках.
Законопроект № 8221 забороняє Російську Православну Церкву, а також діяльність релігійних організацій, організаційно чи канонічно пов'язаних з нею, та забороняє їм орендувати державну чи приватну власність в Україні. Законопроект також передбачає заборону використання терміну «православний» у назвах релігійних організацій, не пов'язаних з Православною Церквою України.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини наголошує, що через розпливчасту юридичну термінологію та відсутність достатнього обґрунтування обмеження свободи віросповідання, що містяться в законопроекті, не можуть розглядатися як «приписані законом» та «необхідні» у сенсі статті 18(3) Міжнародного пакту про цивільні та політичні права.
Законопроект № Закон № 8262 спрощує процедуру переходу релігійних громад з однієї релігійної організації до іншої, скасовуючи деякі формальні вимоги. Він також включає положення, що забороняють релігійним організаціям, пов'язаним із центрами прийняття рішень у Російській Федерації, орендувати державне та муніципальне майно.
Проект закону №8371 встановлює порядок розпуску релігійних організацій, пов'язаних з Російською Федерацією. У ньому вони називаються «релігійними організаціями, пов'язаними з центрами впливу, управління яких знаходиться за межами України, у країні, яка здійснює збройну агресію проти України».
СБУ провела обшуки (деякі з яких вона назвала «заходами безпеки») у низці монастирів, офісів, навчальних закладів та іншого майна Української Православної Церкви (УПЦ) у Київській, Рівненській, Житомирській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Хмельницькій, Черкаській, Волинській, Херсонській, Тернопільській, Полтавській. У деяких випадках співробітники СБУ допитували кількох священнослужителів із використанням поліграфу.
СБУ підтвердила, що як мінімум три повідомлення про підозру були видані священнослужителям УПЦ – два за статтею 161 Кримінального кодексу (порушення рівності громадян за ознакою раси, національності, віросповідання, інвалідності або інших підстав) і одне з кількома звинуваченнями, включаючи посягання. а також заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.
Щонайменше двоє підозрюваних перебувають під цілодобовим домашнім арештом. Управління Верховного комісара ООН з прав людини стурбоване тим, що дії держави щодо УПЦ можуть мати дискримінаційний характер.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини також нагадує про необхідність забезпечення того, щоб усі особи, яким пред'явлені кримінальні звинувачення, користувалися повним спектром прав на справедливий судовий розгляд.
13 червня 2023 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 лютого – 30 квітня 2023 року».
Розділ «Резюме»
Ст. 1
За звітний період зросла кількість випадків насильства проти членів та прихильників Української Православної Церкви (УПЦ). Окрім того, кілька обласних рад заборонили діяльність УПЦ.
Розділ «Ситуація довкола Української Православної Церкви»
Ст. 6
Протягом звітного періоду Уряд та місцеві органи влади вжили низку заходів щодо Української Православної Церкви (УПЦ).
Зокрема, влада провела обшуки в культових спорудах та інших об'єктах УПЦ вручила повідомлення про підозру священнослужителям та помістила кількох з них під домашній арешт, включаючи одного з головних ієрархів УПЦ.
Крім того, Міністерство культури достроково розірвало з УПЦ договір оренди Києво-Печерської Лаври, яка перебуває у державній власності.
Влада взяла до уваги адвокаційні зусилля ООН і утрималася від дій, які могли б призвести до насильства, і не стали примусово виселяти УПЦ з Лаври у встановлений термін – 29 березня.
Протягом квітня 2023 року міські та обласні ради Хмельницької, Рівненської та Волинської областей заборонили «діяльність УПЦ» на своїх відповідних територіях після того, як це зробили обласні ради Львівської, Житомирської, Вінницької та Тернопільської областей, навіть при тому, що така заборона виходить за межі повноважень.
Багато місцевих рад також клопотали про розірвання договорів оренди комунального майна з УПЦ. ММПЛУ стурбована тим, що сукупний вплив дій уряду, спрямованих проти УПЦ, може бути дискримінаційним.
Крім того, у квітні 2023 року ММПЛУ задокументувала сплеск «мови ненависті» та кілька випадків насильства проти членів УПЦ.
Державні службовці, блогери та лідери думок використовували дискримінаційну та підбурювальну риторику та відкрито закликали до насильства проти священнослужителів та прихильників УПЦ.
Протягом звітного періоду Уряд та правоохоронні органи не змогли ефективно протидіяти інцидентам, пов'язаним із «мовою ненависті».
4 жовтня 2023 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 лютого – 31 липня 2023 року».
Розділ «Резюме»
Стор. 3, п. 16
На території, підконтрольній Україні, Уряд та місцева влада здійснили низку заходів проти Української Православної Церкви (УПЦ), зокрема, розірвали договір оренди Києво-Печерської Лаври, що належить державі.
УВКПЛ задокументувало 10 випадків фізичного насильства та 6 випадків загроз унаслідок конфліктів між парафіянами різних православних християнських громад, причому особливо високого рівня ця напруженість досягла у березні-квітні 2023 року.
На окупованій території російські збройні сили затримали священика УПЦ, і на 31 липня його місцезнаходження залишалося невідомим.
Розділ «Свобода релігії чи переконань»
Стор. 32, п. 114-117
Протягом звітного періоду Уряд України та місцева влада здійснили низку заходів проти Української Православної Церкви (УПЦ).
Зокрема, влада обшукала культові споруди та інші об'єкти УПЦ, вручила повідомлення про підозру та застосувала запобіжні заходи до священиків, у тому числі одного з головних ієрархів УПЦ.
Декілька місцевих та обласних рад також заборонили «діяльність УПЦ» на відповідних територіях.
Крім того, Міністерство культури та інформаційної політики достроково розірвало договір з УПЦ про використання Києво-Печерської Лаври, яка належить державі, пославшись на порушення договору. При цьому, влада не виселила УПЦ з Лаври у термін, встановлений для звільнення її приміщень.
Станом на 31 липня 2023 року парафіяни все ще мали доступ до приміщень деяких будівель Лаври для відвідин культових обрядів.
Крім того, протягом звітного періоду УВКПЛ задокументувало 10 випадків фізичного насильства та 6 випадків загроз через конфлікти між парафіянами різних православних християнських громад.
Особливо високого рівня ця напруженість досягла у березні та квітні 2023 року, при цьому 50 відсотків задокументованих випадків припало саме на ці два місяці. Наприклад, 28 березня в Івано-Франківську правопорушники розпорошили сльозогінний газ у приміщенні храму УПЦ, де зібралися священнослужителі та парафіяни. Декілька людей отримали травми, і як мінімум одного священика було госпіталізовано. Хоча поліцейські перебували за п'ять метрів від місця події, вони не розняли учасників і не запобігли насильству.
В одному інциденті у жінки після нападу із застосуванням сльозогінного газу стався викидень.
Після квітня кількість інцидентів зменшилась. У липні було задокументовано один випадок насильства. Під час цього інциденту, що стався на Київщині, поліція не запобігла сутичкам.
Водночас, у низці подібних інцидентів, задокументованих УВКПЛ, правоохоронці, які були присутні на місці події, вжили заходів для запобігання ескалації насильства.
На окупованій території УВКПЛ задокументувало факт скоєння російськими збройними силами насильницького зникнення двох священнослужителів, які належать до УПЦ.
Одну жертву, проукраїнського священика, вони тримали під вартою із серпня 2022 року до травня 2023 року у трьох різних місцях на Херсонщині. В одному з них його піддавали тортурам та жорстокому поводженню.
Другу жертву, протоієрея Костянтина Максимова, російські збройні сили затримали, коли у травні 2023 року він намагався перетнути адміністративний кордон із Кримом. Станом на 31 липня 2023 року його доля та місцезнаходження залишалися невідомими, незважаючи на численні запити родичів до окупаційної влади та офіційних установ Російської Федерації, що викликає серйозне занепокоєння щодо насильницького зникнення.
26 березня 2024 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 грудня 2023 року – 29 лютого 2024 року».
Розділ «Резюме»
Стор. 3 п. 10
УВКПЛ продовжило документувати випадки, коли групи людей здійснили фізичні напади на майно та парафіян Української Православної Церкви (УПЦ), історично пов'язаної з Московським патріархатом.
Розділ «Свобода релігії та переконань»
Стор. 24 п. 93-95
Священики та парафіяни Української Православної Церкви (УПЦ) протягом звітного періоду, як і раніше, зазнавали залякування.
УВКПЛ зафіксувало шість випадків у п'яти областях, де групи людей силою вривалися до храмів УПЦ, обґрунтовуючи свої дії рішеннями місцевої влади про реєстрацію нових релігійних громад Православної Церкви України (ПЦУ) за тією самою адресою, за якою зареєстровано існуючі громади УПЦ.
28 грудня 2023 року група осіб напала на Казанський храм у Ладижині (Вінницька область), і, як мінімум, дві особи, які брали участь у нападі, заявили, що вони є чинними військовослужбовцями українських збройних сил. Співробітники поліції, які були на місці події, не втрутилися.
Пізніше, 9 січня 2024 року, група з приблизно 30 осіб у камуфляжній формі без розпізнавальних знаків, використовуючи два важкі будівельні автомобілі, зруйнувала ворота та огорожу та силою прорвалася до цього храму УПЦ.
Вони побили священика та двох парафіян-чоловіків, завдавши всім їм легких тілесних ушкоджень. У двох цих інцидентах фізичний напад зазнали щонайменше дев'ять осіб. Лише двоє постраждалих подали скарги до поліції, причому одну з цих скарг пізніше було відкликано.
Більшість постраждалих заявили, що не подали скарги, бо боялися помсти, зокрема погроз з боку сусідів чи звільнення з роботи.
УВКПЛ раніше повідомляло про аналогічний випадок у Черкасах (Черкаська область), що стався 20 листопада 2023 року. Тоді численні постраждалі і свідки, опитані УВКПЛ, ідентифікували одного з нападників як військовослужбовця українських збройних сил. З того часу українська влада відкрила кримінальні справи за фактами вищезгаданих подій у Черкасах та Ладижині.
1 жовтня 2024 року УВКПЛ опублікувало доповідь «звернення з військовополоненими та оновлена інформація про ситуацію з правами людини в Україні 1 червня – 31 серпня 2024 року»
Розділ «Свобода релігії та переконань»
Стор. 27, п. 112-115
Протягом періоду, який охоплює ця доповідь, УВКПЛ продовжувало фіксувати випадки, що впливають на діяльність Української Православної Церкви (УПЦ).
7 червня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд підтримав рішення Дрогобицької міської ради щодо заборони діяльності УПЦ на території району з міркувань національної безпеки.
Суд ухвалив, що місцева релігійна громада УПЦ не довела порушення своїх прав, проте недостатньо пояснив, чому ця заборона була визнана необхідною та пропорційною захисту громадської безпеки чи порядку, як того вимагає стаття 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
УВКПЛ відомо про щонайменше сім подібних рішень, ухвалених з лютого 2022 року, п'ять з яких стали остаточними без можливості оскарження.
В іншому випадку високопоставленого священнослужителя УПЦ було передано до Російської Федерації під час обміну полоненими 22 червня. Напередодні Вінницький апеляційний суд залишив чинним вирок, за яким йому було призначено п'ять років позбавлення волі та конфіскацію майна за виправдання збройного конфлікту. Як у цьому, так і в іншому випадку, задокументованому УВКПЛ, священнослужителі УПЦ повідомляли про тиск з метою змусити їх зізнатися та погодитись на обмін із Російською Федерацією.
20 серпня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (Закон № 3894-IX), який вносить зміни до законодавства, забороняючи діяльність Російської Православної Церкви та інших пов'язаних із нею релігійних організацій в Україні.
Закон також забороняє релігійні об'єднання, що використовуються для пропагування ідеології російського світу. Закон викликає занепокоєння щодо його відповідності міжнародним стандартам прав людини.
Зокрема, він посилається на національну безпеку як основу для обмеження свободи релігії, переконань та діяльності релігійних організацій. Проте ні Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, ні Європейська конвенція з прав людини не включають «національну безпеку» до переліку підстав для таких обмежень.
31 грудня 2024 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 вересня – 30 листопада 2024 року»
Розділ «Резюме»
Стор. 3, п. 9-10
На території, яка контролюється урядом України, набули чинності нові законодавчі положення про релігійні організації, що забороняють діяльність Російської Православної Церкви в Україні та визнані пов'язаними з нею релігійні організації. Закон, який запроваджує ці положення, встановлює невідповідні обмеження на свободу сповідувати свою релігію чи переконання.
Право на відмову від військової служби з переконань совісті продовжує обмежуватися як законодавчо, так і на практиці, що створює невиправдані перешкоди для його реалізації.
Розділ «Свобода віросповідань та переконань»
Стор. 22-23, п. 84-89
23 вересня 2024 року набули чинності зміни до законодавства про релігійні організації, які обмежують свободу релігії та об'єднань, обґрунтовуючи це «національною (суспільною) безпекою».
Проте ні Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП), ні Європейська конвенція з прав людини не визнають «національну безпеку» основою таких обмежень. Зміни містять непропорційні обмеження свободи віросповідання.
Зокрема, поправки забороняють діяльність «іноземних релігійних організацій», які базуються у державах, які здійснюють збройну агресію проти України або окупують її територію.
Це фактично включає заборону Російської православної церкви. Крім того, якщо суд встановить, що українська релігійна організація пов'язана із забороненою іноземною релігійною організацією, він може ухвалити рішення про розпуск української релігійної організації.
Це спричиняє занепокоєння можливим впливом на Українську православну церкву (УПЦ). Розпуск релігійної організації є серйозним обмеженням, що загрожує можливості окремих осіб сповідувати свою релігію чи переконання разом з іншими, і загрожує життєздатності громади в цілому.
Такий захід потребує суворого обґрунтування.
Україна не надала доказів того, що менш обмежувальні заходи, наприклад, дії проти окремих осіб, були б недостатніми.
Відповідно до поправок, релігійну організацію можуть розпустити, якщо її уповноважені особи засуджені за різні злочини, у тому числі проти національної безпеки, або якщо організація причетна до «неодноразових фактів» поширення «пропаганди ідеології російського світу».
Такі розпливчасті формулювання можуть призвести до колективної відповідальності за дії окремих осіб, порушуючи право на свободу вираження поглядів. Заборона афілійованих організацій може призвести до масової ліквідації релігійних об'єднань без індивідуального розгляду.
У результаті адміністративне рішення про афілійованість зобов'язує державні органи розірвати договори оренди майна з релігійними організаціями навіть до винесення судом рішення про розпуск релігійної організації.
З огляду на те, що держава є власником та здає в оренду історичні церковні будинки по всій Україні, це може позбавити громади доступу до релігійних приміщень.
У минулому УВКПЛ спостерігало, що деякі церковні будинки були закриті та недоступні для суспільства після скасування договорів оренди: ситуація, яка, особливо в громадах з невеликою кількістю церков, може обмежити здійснення свободи віросповідання та сприяти соціальній напруженості.
Крім того, 17 жовтня 2024 року УВКПЛ задокументувало три інциденти із застосуванням насильства між прихильниками, священнослужителями та парафіянами різних православних громад у місті Черкаси.
Ініціатором серії подій стала група невідомих осіб у камуфляжі без відзнак, які близько 4 години ранку виселили духовенство УПЦ із приміщень УПЦ. За даними УПЦ, щонайменше 10 чоловіків та 4 жінки з числа їхніх послідовників отримали поранення та потребували медичної допомоги.
Співробітники правоохоронних органів, які були присутні на місці принаймні двох із цих інцидентів, не змогли ефективно розняти прихильників різних громад до пізнього ранку. Поліція повідомила про початок кримінального розслідування за фактом хуліганства у зв'язку з цими подіями. УВКПЛ продовжує спостерігати за діями влади у відповідь на ці інциденти.
1 липня 2025 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 грудня 2024 року – 31 травня 2025 року»
Розділ "Свобода релігії"
Стор. 22, п. 87
У звітний період УВКПЛ також задокументувало нові випадки нападу на членів та прихильників Української православної церкви (УПЦ).
Так, 9 квітня 2025 року у селі Верхні Станівці Чернівецької області група невідомих осіб спробувала захопити храм УПЦ та напала на парафіян, застосувавши дерев'яні палиці, перцеві балончики та металеві прути.
За даними УПЦ, внаслідок нападу кілька людей отримали тілесні ушкодження. Через три дні стався аналогічний інцидент, після якого парафіяни УПЦ були змушені покинути храм, і станом на кінець звітного періоду так і не змогли повернутись. За свідченнями очевидців, поліція, яка була при другому нападі, мабуть, не зробила дій для запобігання насильству або реагування на нього.
9 грудня 2025 року УВКПЛ опублікувало «Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні 1 червня 2025 – 30 листопада 2025 року»
Розділ "Свобода релігії"
Стор. 26, п. 111-112
У попередніх доповідях Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) висловлювало стурбованість щодо поправок до законодавства, що стосуються релігійних організацій, зазначаючи, що вони посилаються на «національну безпеку» як на підставу для обмеження свободи релігії або переконань, хоча ні Міжнародний пакт. не включають «національну безпеку» як допустиму підставу для такого обмеження.
8 липня 2025 року, на підставі повноважень, наданих йому зміненим законом, Державна служба України з питань етнічної політики та свободи совісті завершила розслідування щодо основної юридичної особи Української Православної Церкви (УПЦ), Київської митрополії УПЦ. Було встановлено, що вона пов'язана з Російською православною церквою (РПЦ), забороненою релігійною організацією відповідно до національного законодавства. На підставі цих висновків Державна служба зобов'язала Київську митрополію УПЦ протягом 30 днів зробити офіційні кроки щодо розриву зв'язків із РПЦ. УПЦ не зробила цих кроків.
Після закінчення встановленого строку Державна служба звернулася до суду з проханням про розпуск Київської митрополії УПЦ та конфіскацію її майна. Станом на 30 листопада 2025 року справа перебуває на розгляді.
УВКПЛ ООН зафіксувало два випадки насильства між різними православними громадами через контроль над культовими спорудами: 17 червня у місті Чернівцях та 6 серпня у Житомирській області.
В одному з випадків один священнослужитель УПЦ отримав травми та потребував госпіталізації. УВКПЛ ООН повідомляє, що національна поліція розпочала розслідування у цій справі.
Розділ «Відправлення правосуддя»
Стор. 26, п. 110
Мер Одеси та митрополит Української Православної Церкви втратили українське громадянство указами президента України, виданими у жовтні та липні 2025 року відповідно.
Згідно з чинним українським законодавством, повнолітні особи можуть втратити українське громадянство, якщо добровільно набудуть громадянства іншої держави. Застосовна процедура включає роботу комісії, яка виносить рекомендацію президенту, після чого президент видає указ про анулювання громадянства.
Рішення може бути оскаржено до суду. Проте державні органи не зобов'язані інформувати громадян про те, що розглядається питання про позбавлення українського громадянства.
У результаті вони можуть бути позбавлені справедливої можливості представити свою позицію у розгляді, який може негативно на них вплинути, що викликає побоювання щодо процесуальної справедливості.
КУ ст. 35 (свобода вероисповедания) · ЕСПЧ ст. 9 · Нормы ООН